Порівняння з країнами Європейського Союзу

Історія

Територія Харківщини вважається центром Слобожанщини, Донецько-Криворізького району і всіх східноукраїнських земель, стародавня історія яких бере свій початок у далекому минулому. У VII-X століттях частина майбутньої Харківської області входила до складу Хазарського каганату. У XIII столітті ця територія піддалася навалі татаро-монголів. Тривалий час територія залишалася малозаселеною. Лише в кінці XV століття тут з'являються селяни. З середини XVII століття почалося масове заселення області. У 1654 році було засновано місто Харків на злитті річок Харків і Лопань, який став центром Слобожанщини. У 1765 році була створена Слобідсько-Українська губернія, в 1780 - Слобідсько-Українська губернія була перетворена у Харківське намісництво, центром якої став Харків. У 1796 році на місці намісництва була відтворена Слобідсько-Українська губернія, яка отримала в 1835 році назву Харківської. У червні-грудні 1919 року під час Громадянської війни при білогвардійцях була створена та існувала військова Харківська область (див. Харківська область (ЗСПР)) яка в жовтні 1919 року простягалася від Орла до Північної Таврії і була по території в 3-4 рази більше сучасної Харківської області. З березня по червень 1919, а також з грудня 1919 по 1934 рік Харків був столицею УРСР. Харківська область в сучасних межах була створена 27 лютого 1932 на території земель скасованої Харківської губернії.

Географія

Харківщина розташована на північному сході України. На півночі і північному сході вона межує з Бєлгородською областю Росії, на сході - з Луганською, на південному сході - з Донецькою, на південному заході - з Дніпропетровською, на заході і північному-заході - з Полтавською та Сумською областями України.

Територія - 31,4 тисячі кв. км (5,2% від території України).

Протяжність: з півночі на південь - 210 км, зі сходу на захід - 220 км.

Рельєф області являє собою хвилясту рівнину з легким нахилом в південно-західному (до басейну Дніпра) і в південно-східному (до басейну Дону) напрямах.У північно-східну частину області заходить Середньоросійська височина, в південну - відроги Донецького кряжу.

75% водних ресурсів області припадає на басейн Дону. Головна водна артерія - Сіверський Донець - є правою притокою Дону. Серед інших річок найбільшими є Оскіл, Уди, Берека. Загальна протяжність 867 водотоків складає 6,4 тисячі км, причому 156 річок мають довжину більше 10 км. Є в області озера, найбільше з яких - Лиман. Створено близько 50 водосховищ, найобширніші з них - Червонооскільське, Печенізьке, Краснопавлівське. На території області проходить канал Дніпро-Донбас.

Порівняння з країнами Європейського Союзу

Населення

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
2 895 813 чол.	8 356 707 чол.(2009)	1 340 021 чол.(2010)	16 357 373 чол.(2007)	10 403 100 чол.(2008)	2 053 355 чол.(2009)

Щільність

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
90,05 чол./км²	99 чол./км²	29 чол./км²	394 чол./км²	129 чол./км²	99 чол./км²

Площа

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
31 415 км²	83 871 км²	45 226 км²	41 526 км²	78 866 км²	20 253 км²

Межі

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
На півночі і північному сході Харківська область межує з Білгородською областю Росії.	Австрія (Австрійська Республіка) - держава в центрі Європи. Межує з Швейцарією (довжина граніци164 км) і Ліхтенштейном (35 км) на заході; з Німеччиною (784 км) і Чехією (362 км) на півночі; зі Словаччиною (91 км) та Угорщиною (346 км) на сході; зі Словенією ( 311 км) та Італією (430 км) на півдні. Загальна протяжність кордонів - 2563 км.	Естонія (Естонська Республіка) - держава, розташована в північно-східній частині Європи. Омивається з півночі водами Фінської затоки, з заходу - Балтійським морем і Ризькою затокою, межує з Латвією на півдні і з Росією - на сході. З Латвією Естонська Республіка має сухопутний кордон; кордон з Російською Федерацією проходить по річці Нарва, по Чудського і Псковської озер.	Нідерланди (Королівство Нідерландів) - західноєвропейська держава, омивається Північним морем (довжина берегової лінії - 451 км), що межує з Німеччиною (577 км) та Бельгією (450 км).	Чехія (Чеський Республіка) - внутрішня держава в Центральній Європі. Межує з Польщею (658 км) на півночі, Німеччиною - на північно-заході і заході (646 км), Австрією - на півдні (362 км) і Словаччиною - на сході (214 км)	Республіка Словенія - Передальпійського держава на півдні Центральної Європи. На заході межує з Італією, на півночі - з Австрією, на північному сході - з Угорщиною, на сході і півдні - з Хорватією, на південному заході має вихід до Адріатичного моря.

Адміністративний центр

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
Харків	Відень	Таллінн	Амстердам	Прага	Любляна

Національності

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
Харківську область населяють більше 80 національностей і народностей. Найбільш численні українці - їхня частка становить близько 60% усього населення. Друга за чисельністю населення області група - росіяни, близько 30%. Серед представників інших національностей найбільш численними є білоруси (0,7%), вірмени (0,3%), татари (0,2%), євреї та інші.	Згідно з переписом 2006, найбільша етнічна група - німецькомовні австрійці - складають 88,6% населення страни. Окрім того, є 6 визнаних національних меншин: хорвати, словенці, чехи, словаки, угорці, цигани ( всього ок. 300 тис. чол.).	Етнічний склад населення, за станом на 2009 рік: естонці - 68,7%; росіяни - 25,6%; українці - 2,1%; білоруси - 1,2%; фіни - 0, 8%; інші - 1,6%	У Нідерландах живуть дві корінні групи населення - нідерландці і фризи, а також велика кількість іммігрантів. Етнічний склад населення такий: 80,8% нідерландці, 2,4% німці, 2,4% індонезійці, 2,2% турки, 2,0% сурінамци, 1,9% марокканці, 1,5% індійці, 0,8 % антіліанци і арубанци, і 6,0% інші етнічні групи.	Основу населення Чехії (95%) складають етнічні чехи, що говорять на чеській мові, яка належить до групи західно-слов'янських мов. Іноземці складають близько 4% населення країни. Серед іммігрантів найчисленнішу діаспору в Чехії складають українці, яких в кінці 2007 року проживало в країні 126 500. На другому місці знаходяться словаки (67 880), багато з яких після поділу в 1993 році залишилися в Чехії і складають приблизно 2% населення. На третьому - громадяни В'єтнаму (51 000). Слідом за ними йдуть громадяни Росії (23 300) і Польщі (20 600). Інші етнічні групи включають німців, циган та угорців.	Етнічний склад: Словенці 1631363 (83,1%); Серби 38964 (2,0%); Хорвати 35642 (1,8%); Босняки двадцять одна тисячі п'ятсот сорок дві (1,1% ); Угорці 6243 (0,3%); Албанці 6186 (0,3%); Македонці 3972 (0,2%); Чорногорці 2667 (0,1%); Італійці 2258 (0,1% ); незазначені і невідомі 174913 (8,9%)

Рельєф

Харківська обл.	Австрія	Естонія	Нідерланди	Чехія	Словенія
Рельєф області являє собою хвилясту рівнину з легким нахилом в південно-західному (до басейну Дніпра) і в південно-східному (до басейну Дону) напрямах. У північно-східну частину області заходить Середньоросійська височина, в південну - відроги Донецького кряжа. 75% водних ресурсів області припадає на басейн Дону. Головна водна артерія - Сіверський Донець - є правою притокою Дону. Серед інших річок найбільшими є Оскіл, Уди, Берека. Загальна протяжність 867 водотоків складає 6.4 тисячі км, причому 156 річок мають довжину більше 10 км. Є в області озера, найбільше з яких - Лиман. Створено близько 50 водосховищ, найобширніші з них - Червонооскільське, Печенізьке, Краснопавлівське. На території області проходить канал Дніпро-Донбас.	1 / 4 поверхні займають молоді складчасто-брилові та складчасті хребти Східних Альп, що об'єднуються в субширотні ланцюга. Осьова зона гір з гірничо-льодовиковими формами рельєфу на заході піднімається вище 3300-3500 м (вершина Гросглокнер, 3798 м), на сході до 2400 м. Снігова межа в середньому знаходиться на висоті 2500-2800 м. Деякі вершини увінчані льодовиками. Для Східних Альп в межах Австрії в цілому характерні великі поздовжні долини (з річками Інн, Зальцах, Енс та ін), а в східних передгір'ях - улоговини (Грацская, Клагенфуртський та ін.) На сході розташована Штирійська-Бургенландская горбиста рівнина, що спускається до Віденського басейну, що є частиною Середньодунайської рівнини, на півночі і північному сході - горбисті низькогір'я (400-900 м) Мюльфіртель, Вальдфіртель, Вейнфіртель та ін, складові південне облямівка кристалічного масиву Чеського . Між цим масивом і Східними Альпами - рівнинна смуга (Інфіртель та ін) з кількома ярусами терас Дунаю.	Естонія розташована в межах Східно-Європейської рівнини. Висота поверхні поступово підвищується від узбережжя Ризького та Фінської заток у східному і південно-східному напрямах. Середні висоти поверхні 50 м над рівнем моря Західні райони і острови мають середні висоти менше 20 м над рівнем моря В післяльодовиковий час відбувається стабільне підняття поверхні зі швидкістю бл. 1,5 м за 100 років, міліє прибережна зона, деякі острови з'єдналися між собою або з материком. На заході Естонії поширені морські, абразійні, моренні і заболочені рівнини. У формуванні рельєфу Естонії особливо важливу роль зіграла діяльність плейстоценових льодовиків. У центральних і південних районах поряд з моренними рівнинами простежуються кінцево-моренні вали, ланцюги озов і Друмлін гряд. На південно-сході на виходах девонських пісковиків переважає горбисто-моренний рельєф з височиною Хаан, де знаходиться найвища точка країни - гора Суур-Мунамягі (318 м над рівнем моря). На південь від неї простежується зандрова рівнина, що сформувалася в результаті діяльності талих льодовикових вод. На півночі на поверхню виходять вапнякові корінні породи ордовика і силуру, оголюються в крутих уступах (глінтах) вздовж усього узбережжя Фінської	Країна розташована на землях у гирлах річок Рейну, Маасу та Шельди. З грунтів, завданих цими річками, утворилися дельта і велика плоска низовина. Рельєф Нідерландів в основному складають прибережні низовини, на південному сході є невеликі височини, так само досить великі території прирощуються за рахунок морських територій. Половина території лежить нижче рівня моря, і тільки на півдні Нідерландів місцевість підвищується до 30 метрів і більше. Велика частина низовин знаходиться в провінціях Північна Голландія, Південна Голландія та Флеволанд. Берегова лінія сформована наносними дюнами. За ними йдуть колись відвойовані у моря землі, звані польдерами і захищені дюнами і дамбами від морських вод. У цілому більшість грунтів відноситься до підзолистих, але поряд з Північним морем є і родючі муловаті грунти, а по долинах річок - алювіально-лучні. 21,96% землі використовується для оранки. Найвища точка країни - Валсеберг (322 м), розташована на південно-сході, а нижча - Заудпластполдер (-7 метрів).	Чеський ландшафт дуже різноманітний. Західна частина (Богемія) лежить в басейнах річок Лаби (Ельба) і Влтави (Молдау), оточених в основному низькими горами (Судети і їхня частина - Крконоше), де знаходиться найвища точка країни - гора Снєжка висотою 1602 м. Моравія, східна частина, також досить горбиста і в основному лежить в басейні річки Морава (Мархам), а також містить витік річки Одри (Одер). Річки з не маючої виходу до моря Чехії течуть в три моря: у Північне, Балтійське і Чорне.	Словенія знаходиться в Альпійсько-Дунайському регіоні Центральної Європи. Виділяють 4 основні географічні регіони: на північному-заході знаходяться Альпи (Юлійські, Кам'янсько-Савінський, хребет Караванке і Похор'є, що займають 42% території), на північному-сході - Паннонських (Середньодунайська) низовина (28%), на півдні - Дінарські Альпи (21%), що включає карстове плато Карст, що дало назву рельєфу такого типу, на заході - Середземноморське узбережжя (Адріатичне море, 9%). Площа суші: 20,151 км ². Площа водного простору: 122 км ². Найвища точка - вершина гори Триглав (2864 м), найнижча - узбережжя Адріатичного моря - 0 м. Великі ріки: Сава (221 км), Драва - праві притоки Дунаю. Озера гірничо-льодовикові (Бледске, Бохінске) і карстові (Церкніца, пересихають, найбільше в країні, максимум 26 км ²). Близько 1 000 карстових печер (Постойнська-Яма, Шкоцянскіе печери). Безліч водоспадів, найбільший Чедца (130 м).